Даша Трегубова про режисерський дебют, «полювання» на чоловіків і мрію народити сина
Уперше для Люкс ФМ українська акторка розповіла про найголовніше: про відданість кіно, любов до життя, стосунки з кавалерами, материнські «проколи» й бажання народити доньці братика.
Вона вважає: якщо бути добрішим і співчутливішим, Всесвіт тобі віддячить. А ще вірить у вічне кохання, хоча й рідко його зустрічала. Схоже, Даша Трегубова лише на екрані легковажна й підступка жінка. У житті ж зірка смілива, амбітна й мрійлива.
Про складні ролі й режисерські амбіції
«Місія актриси — не просто бути гарною в кадрі, а нести певний посил, робити щось знакове. І я безмежно рада, що діапазон моїх ролей щороку розширюється, а режисери бачать у мені не лише сексуальну білявку. Акторство – професія харизматичних людей. Тому ніскільки не дивуюсь, коли режисери, з якими мала справу в минулому, запрошують мене і в нові проєкти. Я багато працювала над собою поза камерою, саме тому й стала успішною актрисою. Зараз допомагає на майданчику ще й життєвий досвід. Наприклад, нещодавно знімалася в складній сцені. За сюжетом ми з чоловіком втрачаємо в аварії доньку, після чого моя героїня вирішує розлучитися, попри незгоду коханого. Це була дуже довга й емоційно складна сцена. І коли під час третього дубля мені таки вдалося її зіграти так, як того вимагав режисер Антон Азаров, аж самій стало лячно . Мій партнер узагалі сказав, що це вийшло за межі акторської гри. Так круто усвідомлювати, що в тебе виходить це.
Єдина роль, над якою мені дійсно довелося попрацювати, — це персонаж слабкої жінки, що не може захиститися від чоловіка. Було важко спостерігати за тим, як поводяться люди в подібних ситуаціях. Виявилося, що мені простіше кудись бігти, стріляти, тонути, ніж сваритися з аб’юзером. Ця сцена вийшла лише тоді, коли сама впала у відчай через нездатність повністю вжитися в роль.
Можливість проживати цікаві історії, шукати в собі нові емоції, бути причетною до створення чогось прекрасного – саме це подобається в професії актора. Заради класної ролі готова на все (посміхається). Під час зйомок робила чимало екстремальних речей: повністю роздягалася в кадрі; вночі мене закопували посеред лісу, а потім я сама себе відковувала (це було дійсно лячно); безліч разів тонула (тому зараз роблю це як профі на камеру); нещодавно колір волосся змінила для фільму «Поки ми спимо» (до речі, це мій перший американський проєкт, де грала англійською мовою). Тобто в мене немає «стопів» чи страхів, коли мова йде про класний проєкт. Я б і поголилася, як Шарліз Терон у «Монстрі», якби воно того вартувало.
Зараз хочу спробувати себе ще й у ролі режисера: працюю над своїм дебютним повним метром – стрічкою «Її звали Марта». Команда укомплектована, кастинг проведо, сценарій майже готовий. Зйомки стартують уже в березні 2022-го. Я дуже люблю кіно. Мені цікавий кожен етап його створення: від написання сценарію до озвучення, або, як ми його називаємо, «замузичення».
Про «полювання» на чоловіків
«Я вірю у вічне кохання. Вірю, що люди можуть зустрітися і їм більше ніхто не буде потрібен. Але на вулиці 21 століття, і такі історії трапляються нечасто. Я нормально ставлюся до того, що пара може розійтися, бо стало нецікаво разом.
Кохання – це партнерство. Це спільні цілі, абсолютна довіра й розуміння того, що людина буде з тобою і в радості, і в горі. Це бажання мати дітей і прагнення зробити людину поруч щасливою, адже вона робить щасливою тебе. Люди можуть змінитися в стосунках, але не кардинально. Наприклад, якщо в когось не було почуття гумору, то воно з часом і не з’явиться, як би цього сильно хтось не хотів. Ми або повністю приймаємо людину з її недоліками, або ні. Хіба змінимо вже своє ставлення до цих мінусів, якщо нам дійсно стосунки важливі.
Мені от, наприклад, складно було б жити з чоловіком без почуття гумору (сміється). Так само й зі мною. Усі, із ким зустрічалася, розуміли: мій графік неможливо змінити. У мене немає вихідних, тому розраховувати, що ми разом проведемо суботу й неділю, не варто.
Я ніколи не женусь за чоловіками. Гармонія – коли у твоєму особистому житті і в кар’єрі все склалося. Хоча це й здається фантастикою. Я увесь час намагалася самореалізуватися. Це давало мені стільки щастя, що просто не мала зайвої енергії, аби ще й на чоловіків «полювати» (сміється). Крім того, мужчини відчувають, коли на них «полюють». А їм це не подобається, бо вони самі обожнюють це робити.
Дашині інстайти материнства
«Я не з тих мам, які будуть роздавати поради. Можу сказати лише те, що з народженням доньки усвідомила, у чому справжня відповідальність.
Дитина – це безумовна любов. Хоча інколи й побоююсь, аби ця любов не переросла в залежність.
Я знаю історії, коли дитина без мами й кроку не може ступити. У такі моменти розумію: доньку виховую правильно, даючи їй свободу. Попри це, інколи можу й покритикувати себе за те, що колись недостатньо їй приділила часу через роботу. Річ у тім, що коли Поліні було років чотири чи п’ять, у моїй кар’єрі розпочався новий виток. Ні, я не кинула дитину на батьків, щоб з головою пірнути в зйомки. Донька була зі мною або з татом. Просто я не приковувала її біля себе. Зараз Поліні 10 років, і вона абсолютно самостійна. Ми ніколи не ставилися до неї як до маленької дівчинки, яка нічого не розуміє. Завжди говорили з нею як із дорослою, привчали до праці й до виконання певних хатніх обов’язків, при цьому не позбавляючи її можливості відчувати себе дитиною. Мені здається, я їй подарувала цікаве дитинство.
Зараз Поліна має кілька проєктів. Свої гонорари вона може витрачати на власний розсуд. Донька розуміє, що гроші не беруться нізвідки. Гадаю, що фінансове виховання в наш час конче необхідне».
Про мрію стати мамою хлопчика
«Я відчуваю себе щасливою щоразу, коли опановую щось нове (сходження на Кіліманджаро, перший політ на гвинтокрилі, перші Мальдіви), коли в чомусь перемагаю себе. Не люблю з кимось змагатися. Мені цікаво конкурувати лише з собою.
Але якщо глибше піти, то є один момент, який мене по-справжньому зробив щасливою. Його я ще раз хотіла б прожити. Це народження дитини. Момент, коли біля тебе лежить крихітна людина, біля якої ти навіть не смієш поворухнутися… Ось це дійсно кайф.
Я вже знаю, як це бути мамою дівчинки. Тепер мрію стати ще й мамою хлопчика.
