Даша Трегубова: «Я радію шансу зніматися в проєктах, які дивують мене саму»
На 12-му ОМКФ представили відразу три фільми за участі Даші Трегубової: «Сторонній», «Простір» Та While We Sleep. Ми розпитали артистку про очікування від прокату цих стрічок, режисерський дебют у повному метрі та захоплення жанрами трилера й містики. Акторка розповіла про жагу до оригінальних проєктів та порівняла фільми Дмитра Томашпольського зі стрічками Девіда Лінча, натякаючи на їх потенціал стати культовими.
– Ви спілкуєтеся з нами з Варшави. Розкажіть, чому ви там і чи йде мова про участь у новому міжнародному проєкті?
– Family Production Насті Буковської разом з польськими партнерами знімають фільм у жанрі соціальної драми, у якому моя дочка грає головну роль. Тому я тут. На майданчику я теж наче присутня, але поки Поля працює, я в акторському вагончику читаю книги (сміється). В одній сцені мене попросили їй підіграти: вона мала говорити зі мною телефоном і ридати. І уявіть: кілька дублів і ракурсів, і в кожному дочка так ридала, що мені хотілося вискочити й заспокоїти її. Дитина у свої 9 років працює дуже професійно, і я дійсно нею пишаюсь.
– Ви посприяли її появі в кіно?
– Поля працює з великим дитячим агентством, і коли пробується на проєкти, ніхто не знає, що вона моя донька, адже в неї інше прізвище. А вже потім, дізнавшись, телефонують, щоб повідомити, що вона дуже талановита (посміхається). Вона вже знялась у двох серіалах, і в одному з них – у головній ролі, а восени виходить її дебют у повному метрі. Це фільм «Щедрик» від продюсера Артема Колюбаєва. Я ніколи не давлю на доньку, і акторство подобається їй без мого примусу. Хоча визнаю: із 6 місяців вона зі мною і на зйомках, і в різноманітних поїздках, тож дитинство в неї дійсно цікаве (сміється). Іноді ми репетируємо разом перед пробами, а далі я вмиваю руки й уже робота режисера, отримати те, що він хоче. Справа в тому, що я сама дуже люблю здобувати нові знання й навички. Наприклад, знімаючись у кліпі гурту «Ленінград», навчилась битися – це ж кайф! І не перестаю дивуватися, наскільки багато нових вводних отримує Поля під час зйомок. Тепер вона не тільки вільно говорить польською, а ще й співає цією мовою. Це ж такий класний досвід для неї! Тож я із захватом за всім цим спостерігаю і вважаю, що якщо ми навчимо наших дітей працювати, їм буде набагато легше в дорослому житті.
– Перебуваючи ззовні знімального процесу, помічаєте якісь особливості?
– Так, я дійсно багато спостерігаю. Наприклад, у Польщі ніхто тарілку не б’є. Але зйомки проєкту ніколи не стартують у понеділок, бо це вважається поганим знаком… У Польщі фільмування відбувається набагато спокійніше: ніхто не кричить, не нервує, другий режисер нікого не підганяє. Усе дуже тихо. Якби не машини з технікою навколо, ніхто б і не помітив, що тут знімають кіно. А ще тут надзвичайний кейтерінг, і добре, що я не знімаюсь у цьому проєкті, інакше розповнішала б! (сміється). До речі, в Україні можна було б перейняти такий формат: для потреб знімальної групи автобус «Ікарус» переобладнали, третину відвівши під зону кухні, третину – під шведський стіл, а на решті розташували столи й стільці. Дуже компактно й комфортно!
– На Одеському фестивалі відбудуться національні прем’єри відразу декількох проєктів за вашої участі. Отже, обговоримо їх по черзі: ваші враження та очікування.
– Фільм «Сторонній» зняли вже давно, він успішно мандрував закордонними фестивалями, де його високо оцінили, і ось нарешті ми всі його побачимо в Україні. Зізнаюсь, фінального варіанта навіть я ще не бачила, тож дуже цікаво отримати враження разом із глядачами. Фільм оригінальний, незвичний, з класним сценарієм, у мене там красива роль, а сам процес фільмування був дуже захопливим. Чого варті лише зйомки у воді, коли мені довелося занурюватися на 3 метри вглиб басейну! Мені настільки сподобалася команда проєкту, що з оператором «Стороннього» Сергієм Смичком я тепер зніматиму свій фільм «Її звали Марта». «Простір»/Space – це теж проєкт Дмитра Томашпольського. Фантастичний фільм, знятий на ізоляції самими ж акторами.
Там різні, абсолютно автономні історії, але об’єднані однією ідеєю. Свій сюжет ми знімали з Полею в розпал карантину. Самі додумували свою історію, використовуючи підручні предмети, записували й відправляли Дмитру. Пам’ятаю, що, з одного боку, це нас дуже розважило на ізоляції, з іншого – трохи ускладнило життя, оскільки ми працювали навіть тоді, коли в усіх був вимушений перепочинок. До речі, Дмитро Томашпольський якось скаржився мені, що на жодному з носіїв не вистачає пам’яті для тієї величезної кількості матеріалу, який ми зробили в рамках «Простору»: від кожного з акторів він отримував по кілька дублів. Уже по закінченні ізоляції нам з Полею навіть довелося повернутися в те місце, де ми проводили карантин (а це 200 км від Києва), щоб дозняти сцени. Окрім прем’єри «Стороннього» і «Простору», на кіноринку ОМКФ буде представлена ще одна хорор-стрічка за моєї участі – While We Sleep. Її вихід у люди теж загальмувався через карантин, і я буду презентувати фільм разом із командою.
– Які ваші очікування від прокату цих фільмів, адже і «Сторонній», і «Простір» – нетрадиційні для нас жанри. Чи готовий до них український глядач?
– Я б так прокоментувала: є режисер Девід Лінч, у нього дуже й дуже авторське висловлювання та своєрідний погляд, але глядачеві він все ж таки заходить. Я думаю, що в згаданих фільмах також є претензії і потенціал на культовість. Завжди круто робити те, що до тебе ще не робили. У випадку із «Простір»/Space такого не було не тільки в Україні, але, думаю, і у світі. Одна справа – екранний жанр, який уже давно розвивається, а інша – коли актори самі себе знімають на свої телефони в певному форматі. Усе це дуже цікавий досвід. Тому я завжди із захватом сприймаю нетипові пропозиції, які надходять від Дмитра Томашпольського, бо він той, хто «лупає цю скалу» цікавих і оригінальних жанрів. Намагається робити з кіно трошки більше, ніж ми звикли. До речі, як експерт Держкіно, я зараз читаю багато сценаріїв і проєктів, які подаються на конкурси, і, за моїми відчуттями, їх якість та різноманітність дуже зросла. Тож думаю, ми незабаром побачимо справді гідні фільми, з правильною драматургією, ритмом і в різних, навіть незвичних поки для нашого ринку жанрах.
– While We Sleep – ваш перший американський проєкт. Чи задоволені ви результатом?
– Я із завмиранням серця чекаю, щоб побачити його. Фільм нарешті змонтували й завершили, продюсер Юрій Карновський сказав, що дуже задоволений. While We Sleep класичний хорор, але для мене там усе незвично – і нова роль, і вона англійською мовою, і новий колір волосся. До речі, я довго боролась, щоб хоча б перуку одягти, але довелося перефарбуватись. А оскільки відразу після початку цього проєкту я була задіяна в інших, зокрема «Х-факторі», довелося із цим кольором ходити півроку. І це теж був справжній челендж, оскільки я себе сприймала по-іншому.
– На якому етапі роботи зараз ваш власний фільм «Її звали Марта», який минулого року став переможцем конкурсу від Держкіно?
– Наш фільм почнемо знімати в березні наступного року в копродукції з Італією. Фільмувати будемо в обох країнах. Локації ще шукаємо, а от кастинги вже завершили й акторів знайшли. Поки імен називати не буду, але основний каст український, і лише один актор італієць. Нещодавно наш продюсер Олександр Омелянов презентував проєкт на трансильванському пітчингу, і його дуже добре сприймали. А ще про «Її звали Марта» написав Variety. Поки мова йде не про велику статтю, а про скромне згадування, але все одно дуже приємно. Фільм поєднуватиме жанри трилера, екшна, та ще й з містичною складовою – усе, як я люблю (посміхається).
– Усі фільми, про які ми згадуємо в інтерв’ю, у жанрі трилера та містики…
– Як глядач, я дуже люблю цей жанр. А ще мені потрібно, щоб кіно дивувало. А оскільки я передивилася величезну кількість фільмів і зупинятися не збираюся, здивувати мене все складніше. Тому я дуже радію, коли випадає шанс зніматися в проєктах, які дивують мене саму. Для актриси, у якої вже 70+ ролей, це не просто балаканина.
Я люблю свою роботу, люблю зніматися, і в серіалах також, але коли їх багато й ролі майже подібні, то такі оригінальні кінопроєкти – це справді як ковток свіжого повітря. І фразу: «Дівчино, вам би у фільмах жахів зніматись», я б сприймала як комплімент і відповідала б: «Із задоволенням» (сміється).
Фото: Анастасія Водченко, Артем Гвоздков
